Значення Святої Тайни Подружжя

2029

13.11.2013

Доводилось мені чути, як у день весілля молодята кажуть, що треба ще пережити шлюб і тоді вже спокій. Складається враження, що деякі наречені йдуть до церкви вінчатись, бо так кажуть родичі, бо так робить більшість, не до кінця усвідомлюючи, наскільки серйозне дійство проходить у храмі за ці 45 хвилин. І що саме цей час є найважливішим у день весілля, адже на молоде подружжя сходить особлива ласка.

Тому переступаючи поріг храму, треба забути про усі практичні речі цього неповторного дня. Бо кожна дія, кожне слово під час обряду вінчання має своє значення і символічність. А детальніше нам це роз’яснить Голова комісії у справах родини Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Тарас Фітьо.

Не для людей, а для себе

Свята Тайна Подружжя є однією із семи Тайн. Уділення цієї Тайни є завжди надзвичайним моментом для життя молодих пар, адже ці особи стають одним цілим. Своїм корінням Свята Тайна Подружжя сягає моменту створення людини.

У Святому Письмі написано: «Так то полишить чоловік свого батька й матір і пристане до своєї жінки, і стануть вони одним тілом». У нашій (візантійській) традиції Святу Тайну уділяють урочисто, в церкві.

Їй передує обряд заручин. Молодята заходять у притвор храму: наречений праворуч, наречена ліворуч. Обряд не несе за собою жодної юридичної відповідальності, це така декларативна заява, що молоді люди бажають одружитись.

Істотним елементом цього обряду є обручки. Адже вони символізують безконечність і нерозривність любові. Сам обряд відбувається так, що священик бере обручки і каже: «Заручається раб Божий (ім’я) з рабою Божою (ім’я) в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь». Роблячи знак Христа, дає цілувати обручки і одягає їх на праву руку.

Після цього священик дає частинку свого одягу (єпитрахиль) і молодята, тримаючись за нього, урочисто від притвору храму йдуть до тетраподу, де буде відбуватись найважливіше дійство. Та перед цим священик почергово питає: «Чи маєш ти, (ім’я), добру й непримушену волю та тверду думку взяти собі за дружину (ім’я), що її тут перед собою бачиш? Чи не прирікав ти іншій невісті?»

Для чого ці питання? Це питання насамперед публічності. Адже молоді люди мають дати відповідь перед Богом і перед людьми. Після цього почнеться Свята Тайна. Уявіть собі такі віртуальні двері, за ними почнеться Бог і Свята Тайна.

Якщо ж ви щось затаїли, збрехали, недоговорили і розумієте, що одружуєтесь із людиною, котра стоїть поруч, не по любові, а з іншої причини, то ці віртуальні двері не відкриваються. І ви таким чином самі виганяєте Бога з цього подружжя.

Над вами можуть далі тримати корони, співатиме хор, але це буде лише театром, де молодята – головні герої, але Бога там нема, бо через свою брехню ви відкинули Бога.

Тому ми мусимо дбати про те, щоби була вільна воля, щоби насправді лише тоді одружуватися, коли щиро любимо. Тому треба добре подумати, добре все зважити. Бо колись все одно нестимемо відповідальність перед Богом.

Обіцяю любов

З вислову: «Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь» починається Свята Тайна. Коли ми чуємо ці слова, надходить час кайносу, час особливої присутності Бога.

У коротеньких молитвах священик молиться за молодят, називаючи їх по імені. Ціла церква молиться за них. Адже одруження не є приватною справою, це справа всецерковна. Вся громада радіє, що ви любите одне одного.

Молодята клякають, кладуть руку на Євангеліє. Спочатку наречена, потім наречений, священик накриває руки єпітрахілем і вони говорять присягу.

Це дуже важливий момент подружжя. «Я, (ім’я), беру тебе, (ім’я), за жінку, і обіцяю тобі любов, вірність, і чесність подружню, і що не залишу тебе аж до смерті. Наречена говорить: «Я, (ім’я), беру тебе, (ім’я), за чоловіка, і обіцяю тобі любов, вірність, чесність і послух подружній». Ці слова запам’ятайте, видрукуйте, вивчіть, бо вони є дуже важливими на кожен день вашого спільного життя.

Отже, любов. Любов у присязі – це поняття визначальне. Вірність, чесність, послух – це вже підпункти. Бо неможливо бути вірним без любові, чесним без любові, прожити ціле життя без любові. Любов – це дарування себе заради щастя іншої людини. Любов – це не просто почуття, це стиль, це зміст життя.

Що таке вірність і чесність

Вірність. Дуже часто вірність трактують лише як поняття «зраджує» чи «не зраджує». І це, безумовно, не обговорюється. Бо ж якщо я люблю, то не зможу завдати своєю зрадою кривди коханому.

Проте вірність – це поняття значно ширше. І основне її правило: «Я завжди з тобою, що б не сталося. Навіть тоді, коли ми фізично чи емоційно далеко. Я буду вірний тобі, коли мені доведеться залишити все, відмовитись від професійного росту, від досягнень, від особистих планів, від відпочинку, а жити заради тебе». І саме таку вірність ви обіцяєте під час шлюбної церемонії.

Що ж таке чесність? Це цілковита відкритість одне одному. Психологи стверджують, що людина має право мати приватну зону, куди не хоче нікого впускати. У подружжі це неможливо. Бо любов радіє правдою.

А от послух – це привілей для жінки. Послух – це не упокорення себе чоловікові. Чоловік по природі має опікуватись, дбати. Жінка по природі є матір’ю, її завдання огорнути все любов’ю. Обіцяючи послух, жінка каже «З любові я довіряю тобі, що ти будеш опікуватись нашою сім’єю». Тому чоловік має більшу відповідальність за духовне і матеріальне життя сім’ї.

Коли говорите присягу, дивіться одне одному у вічі. Це дуже важливо. Є таке легенда, що коли говорить слова наречений, тоді Бог, у невидимий спосіб, обв’язує їх чарівною мотузкою. А коли говорить наречена, Бог ще міцніше обв’язує мотузкою і коли священик каже: «що Бог з’єднав, людина хай не розлучає», Бог робить міцний-міцний вузлик.

Після цього ви встаєте, цілуєте Євангеліє, а свідки перед вами стелять рушник, що символізує спільну дорогу до кінця життя. Вам дають свічки, одягають корони. Корони – це ваша вибраність. Бог вибрав саме вас і дарував вам цю особу.

Далі читання Євангеліє і обхід довкола тетраподу. Священик дає єпітрахіль, за який тримаються наречені, і ви обходите престол. Це означає, що центром вашого подружжя буде Господь. Це ваші перші кроки разом, як подружжя.

Після цього є обряд спільної чаші, що символізує єдність подружжя. Зараз це фактично майже відійшло. Є ще такий обряд, як вивід нареченої. Молоду підводять до ікони Богородиці, накривають голову хустиною і моляться над нею. Це не означає, що жінка якась нечиста, це виключно молитва над майбутньою матір’ю. Адже ця особа носитиме під своїм серцем ще одне життя.

Многая літа, і обряд завершено. Та переступивши поріг храму, пам’ятайте, що Ваше щасливе подружжя – це лише виконання Божої волі. І з цього можна черпати велику радість і велике щастя, чого всім і бажаю.

Марія ПАРАЩАК
http://m-o.lviv.ua