Колись давно, коли вибір нареченого не  був добровільним, а залежав від волі батьків, великої кількості соціальних умовностей, дівчата намагались дізнатися, яке майбутнє їх очікує та чи повезе їм в сімейному житті.

Найпопулярнішими весільними гаданнями були: виставлення черевичка за двері; лиття розплавленого свинцю; прислуховування до різних звуків; пускання по воді різних предметів; укладання під подушку окремих речей для того, щоб увісні побачити судженого.

На Русі існували традиційні дні для весільних гадань. Одним із них було свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке святкували 14 жовтня. Також гадали на Різдвяні свята. Пізно в ночі вибігали на вулицю, зупиняли першого перехожого чоловіка і запитували його ім'я. Як назветься перехожий - таке ім'я буде у судженого.

Традиційним часом для весільних гадань на судженого було також весняне свято Трійці. Дівчата плели березові вінки і пускали їх по ріці, уважно стежачи, до якого берега припливе вінок. Якщо вінок припливав до берега, з якого його пускали, - дівчину очікує швидке заміжжя в рідному селі; приставав до протилежного берега - наречений дівчини буде із сусіднього села; відпливав далеко - нареченій судилося вийти заміж в чужий край, і крім того не швидко; тонув - поганий знак, можлива смерть до заміжжя.

В Данії гадали на білку, розчиненому у воді. В склянку набирали теплу воду і обережно виливали туди білок. Білок, змішуючись з водою, створював на її поверхні різні фігури. За ними і передбачали майбутнє. Якщо білок опускався на дно склянки - можливо, дівчині так і не судилось вийти заміж.

Сучасні дівчата також намагаються дізнатися, що їх очікує в майбутньому, як складеться їхнє сімейне життя. Тому і сьогодні весільні гадання залишаються популярними особливо на Різдвяні свята.