В день весілля нареченим нічого не можна їсти, аж до початку шлюбної церемонії. Перед вінчанням у їхніх домівках відбуваються давні ритуали.

Ритуальні дійства в домі нареченого

Спочатку дівчата танцюють і співають. Після розваг відбувається важливе дійство – вшанування жовтого кольору, який для індійців асоціюється з сонцем та є символом вірності. Всі присутні зафарбовують своє чоло і обсипають навколишніх жовтим порошком.

Після ритуалу, батько нареченого згадує померлих родичів цієї сім’ї. Робиться це для того, щоб повідомити духів про одруження їхнього нащадка.

Після цього учасники дійства відправляються до оселі нареченої, де всі обряди повторюють знову.

Ритуали в домі нареченої

В цей час в домі молодої будують невеличкий храм, вкритий тентом та прикрашений пальмами, безліччю ароматних квітів жовтого кольору.

Весілля відбувається ввечері у храмі, після того, як приїжджає наречений. Він стає на плоский камінь і чекає появи судженої. Її виносять на дерев’яних ношах в яскраво-червоному сарі й великій кількості золотих прикрас. Сім разів дівчину обносять навколо нареченого. Після цього зупиняються і просять молодих поглянути одне одному в очі.

Завершує дійство священник, який читає молитву та, вислухавши клятву наречених, поєднує їхні руки гірляндою квітів. Молодий наносить червону фарбу на чоло і голову коханої. Після цього вони стають законним подружжям.

Вся весільна процесія відправляється в приміщення, де накриті столи для банкету. Танці й пісні тривають всю ніч. Зранку гості йдуть до оселі молодого, забираючи з собою його молоду дружину. Там їх, також, чекають подарунки і благословення батьків.

В цей день більше ніяких церемоній не передбачається – всі відпочивають від гамірливої ночі. Веселощі відновлюються аж на другий день, коли приходять родичі молодої з подарунками.

Заможні родини витрачають багато грошей на весілля своїх дітей. В Індії заведено запрошувати велику кількість гостей, незважаючи на матеріальний стан сім’ї. На багатому весіллі може гуляти 700-800 гостей. Крім того, їм всім потрібно надати житло. А ще батьки змушені подумати про подарунки для нових родичів, придане, одяг і прикраси.

Загалом, церемонія шлюбу неоднакова у різних куточках країни. Вона може бути різною в одному штаті, навіть, в одному місті.

Наприклад, в багатьох районах Південної Індії немає обряду заручин. Батьки спочатку детально вивчають гороскопи дітей, шукаючи співпадіння у їхніх долях. Якщо воно є, то тільки тоді мова йде про весілля.

На півдні жінки не зафарбовують проділ волосся і не ставлять на чолі знак заміжжя. Замість нього, вони одягають золотий ланцюжок. Зняти прикрасу вважається недоброю прикметою.

Досить оригінально святкують весілля на півночі Індії. Там живе плем’я нандхарі. Кілька разів на рік відбувається велелюдне свято, під час якого одружується кілька десятків пар. Одиноких весіль небуває. Також, тут не заведено хвалитися багатством, готувати придане й подарунки майбутнім родичам. Весілля в цьому племені є найдешевшим у світі, та коштує близько однієї рупії.

У багатому штаті Пенджаб між заручинами й весіллям проходить один-два місяці. Цей час родичі використовують для підготувань. Два дні перед весіллям дівчина нікуди не виходить. Її дім прикрашають великою кількістю квітів, фольгою.

Для церемонії вінчання наречена одягає червоні браслети на руки, які не знімає, як мінімум, місяць.

Наречений приїжджає верхи на коні. Його одяг розшитий золотом, а на голові яскравий тюрбан. Батьки дівчини зустрічають молодого біля воріт, а після того ведуть його до молодої. Вони обмінюються гірляндами квітів. Цей ритуал означає вінчання.

Один кінець сарі міцно зв’язаний з кушаком, що символізує прив’язаність закоханих одне до одного. В центрі храму горить вогонь. Молоді спочатку сідають біля нього, а потім обходять вогонь сім разів. Тепер вони вважаються справжнім подружжям.